високодумство
ВИСОКОДУ́МСТВО, а, с.
Зверхнє, зарозуміле ставлення до кого-, чого-небудь; пиха.
З усього того панського брикання, того високодумства, гордощів для вас користі, як з цапа – молока (І. Нечуй-Левицький);
Старшини відводили очі, кожному боліло тільки своє: одному – добутий статок, другому – високий уряд, ще іншого спопеляли заздрощі, комусь не подобалося високодумство гетьмана (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)