височенний
ВИСОЧЕ́ННИЙ, а, е.
Дуже високий.
Синіються кришталевою стіною височенні гори, покриті вічним снігом (І. Франко);
Такий він був височенний, що лікарський халат не прикривав йому й колін (Ю. Шовкопляс);
Височенні будинки заглядають своїми широкими вікнами у Дніпро (В. Собко);
А потім вже подвижники і вчені взялись вивчать кургани височенні (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)