височенно

ВИСОЧЕ́ННО.

Присл. до височе́нний.

[Семен Мельниченко:] Он сояшник [соняшник] як височенно вигнався (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. височенно — височе́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови