виспілий

ВИ́СПІЛИЙ, а, е.

Який став спілим, достиг (про злаки, овочі, фрукти і т. ін.).

Розтерті в долонях колоски звільнили виспілий, багатий плід (Я. Качура);

Він, трохи сутулячись, пустив човном розмашисті грабки у виспілий овес (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. виспілий — ви́спілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. виспілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до виспіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виспілий — ВИ́СПІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́спіти. Розтерті в долонях колоски звільнили виспілий, багатий плід (Кач., Вибр., 1953, 247).  Словник української мови в 11 томах