виспілий

ви́спілий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до виспіти.

Значення в інших словниках

1. виспілий — ви́спілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. виспілий — ВИ́СПІЛИЙ, а, е. Який став спілим, достиг (про злаки, овочі, фрукти і т. ін.). Розтерті в долонях колоски звільнили виспілий, багатий плід (Я. Качура); Він, трохи сутулячись, пустив човном розмашисті грабки у виспілий овес (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
3. виспілий — ВИ́СПІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́спіти. Розтерті в долонях колоски звільнили виспілий, багатий плід (Кач., Вибр., 1953, 247).  Словник української мови в 11 томах