виспілий — Орфографічний словник української мови

виспілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до виспіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
виспілий — ВИ́СПІЛИЙ, а, е. Який став спілим, достиг (про злаки, овочі, фрукти і т. ін.). Розтерті в долонях колоски звільнили виспілий, багатий плід (Я. Качура); Він, трохи сутулячись, пустив човном розмашисті грабки у виспілий овес (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
виспілий — ВИ́СПІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́спіти. Розтерті в долонях колоски звільнили виспілий, багатий плід (Кач., Вибр., 1953, 247). Словник української мови в 11 томах