виступці
ВИ́СТУПЦІ, ів, мн. (одн. ви́ступець, пця, ч.), розм.
Хатні туфлі.
А одежа яка: .. шовкова плахта, виступці золотом вигаптувані (О. Стороженко);
Я підвелась і наділа виступці (М. Хвильовий);
По підлозі зашаркав хтось виступцями (П. Панч).
◇ (1) На ви́ступці, ірон. – геть.
[Секлита:] Вчили вас, та мало: прийдеться ще доучувати! [Явдокія Пилипівна:] Не вашого, сестро, розуму діло! [Проня (до матері):] Та попросіть її на виступці! (М. Старицький);
– Ну, а тепер – з хати на виступці! – весело загомоніла вона, – незабаром батько з матір'ю буде (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)