висячий
ВИСЯ́ЧИЙ, а, е.
Який висить, звисає.
Часом пташка чіпляється ніжками на тоненькій висячій гіллячці (І. Нечуй-Левицький);
// Зроблений так, щоб висіти; підвісний.
При світлі, що падало ясно з висячої лампи, побачила я його ліпше (О. Кобилянська);
За селищем, під самою горою, на висячім мосту виднілись вагонетки (О. Гончар);
По намерзлій драбині Богдан піднявся на висячий ґанок вітряка (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)