витаскувати

ВИТА́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТАСКАТИ, аю, аєш, док., кого, що, розм.

Виволікати, виносити кого-, що-небудь звідкись, кудись.

Як віл ревів Прокіп Ригорович і спиняв людей, щоб не витаскували назад Векли [з води] (Г. Квітка-Основ'яненко);

Шульман .. хватає Браша за чуба й витаскує його на середину кімнати (У. Самчук);

Поки Лушня з Матнею вели таку розмову, другі, кожен вхопивши по оберемку, витаскали всю солому з хати (Панас Мирний);

// Витягати що-небудь (застрягле, закріплене і т. ін.).

Але коли раз і добрі коні Поліщука застрягли в калюжі, Карпцева кобилка візьми й покажи себе – витаскала подвійну ношу (М. Стельмах);

// Витягати, виносити кудись нагору.

Насилу корець хмелю витаскали на гору (Номис);

– Спіймав би тебе тихенько.., привіз на свій двір і на твоїй голові потрощив би кілька рам, які ти на хату витаскав (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. витаскувати — вита́скувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. витаскувати — -ую, -уєш, недок., витаскати, -аю, -аєш, док., перех., розм. Виволікати, виносити кого-, що-небудь звідкись, кудись. || Витягати що-небудь (застрягле, закріплене і т. ін.). || Витягати, виносити кудись нагору.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. витаскувати — ВИТЯГА́ТИ (ухопившись, переміщати звідки-небудь щось важке або великого розміру, що звичайно торкається землі), ВИТЯ́ГУВАТИ, ВИВОЛІКА́ТИ, ВИТА́СКУВАТИ розм. — Док.: ви́тягти, ви́тягнути, ви́волокти, ви́таскати. Купка.. татар з галасом витягала з моря..  Словник синонімів української мови
4. витаскувати — ВИТА́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТАСКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Виволікати, виносити кого-, що-небудь звідкись, кудись. Як віл ревів Прокіп Ригорович і спиняв людей, щоб не витаскували назад Векли [з води] (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
5. витаскувати — Витаскувати, -кую, -єш сов. в. витаскати, -каю, -єш, гл. Вытаскивать, вытащить, стащить. Насилу корець хмелю витаскали на гору. Ном. № 924. Ото як ухватив під черево, — так і витаскав на віз. Рудч. Ск. І. 157.  Словник української мови Грінченка