витаскувати

вита́скувати

-ую, -уєш, недок., витаскати, -аю, -аєш, док., перех., розм.

Виволікати, виносити кого-, що-небудь звідкись, кудись.

|| Витягати що-небудь (застрягле, закріплене і т. ін.).

|| Витягати, виносити кудись нагору.

Значення в інших словниках

1. витаскувати — вита́скувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. витаскувати — ВИТА́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТАСКАТИ, аю, аєш, док., кого, що, розм. Виволікати, виносити кого-, що-небудь звідкись, кудись. Як віл ревів Прокіп Ригорович і спиняв людей, щоб не витаскували назад Векли [з води] (Г. Квітка-Основ'яненко); Шульман ..  Словник української мови у 20 томах
3. витаскувати — ВИТЯГА́ТИ (ухопившись, переміщати звідки-небудь щось важке або великого розміру, що звичайно торкається землі), ВИТЯ́ГУВАТИ, ВИВОЛІКА́ТИ, ВИТА́СКУВАТИ розм. — Док.: ви́тягти, ви́тягнути, ви́волокти, ви́таскати. Купка.. татар з галасом витягала з моря..  Словник синонімів української мови
4. витаскувати — ВИТА́СКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТАСКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Виволікати, виносити кого-, що-небудь звідкись, кудись. Як віл ревів Прокіп Ригорович і спиняв людей, щоб не витаскували назад Векли [з води] (Кв.-Осн.  Словник української мови в 11 томах
5. витаскувати — Витаскувати, -кую, -єш сов. в. витаскати, -каю, -єш, гл. Вытаскивать, вытащить, стащить. Насилу корець хмелю витаскали на гору. Ном. № 924. Ото як ухватив під черево, — так і витаскав на віз. Рудч. Ск. І. 157.  Словник української мови Грінченка