виточений
ВИ́ТОЧЕНИЙ¹, а, е.
1. Дієпр. пас. до ви́точити¹.
В ярмаркові дні до канатів і гаків [гойдалки] чіплялося два збиті з дощок човни з виточеними жіночими погруддями на носах (Ю. Смолич);
Іван привітно махнув кепкою своєму напарнику, що вже помітив його, і весело показав очима на гору виточених за ніч деталей (В. Кучер);
Залізняк нарешті зібрав усю силу, .. знайшов глибоку, вітром виточену ямку, міцно зачепився пальцями (В. Собко).
2. у знач. прикм. Який має досконалу форму, витончені лінії.
Смугляве обличчя з рівним виточеним носом .. нагадувало одно з тих облич, що їх .. митці пензля беруть для Іродіад, Саломей і інших красунь давнини (Олесь Досвітній);
Хлопець підвів свої .. очі й напружено дивився на отамана. Той оглядав його безвусе обличчя з рівними виточеними рисами, прямим носом і високим чолом (В. Підмогильний).
◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) ви́точений [із слоно́вої ко́сті (кі́стки)] – який має правильну, досконалу форму або витончені лінії; дуже гарний.
Уся [дівчина] – як виточена, а довга коса, чорна, як гадюка, так і обвивається круг тонкого стану (М. Старицький);
Тихий рожевий світ обливав її чудове, матово біле лице та руки, одслонені до плечей, неначе виточені з слонової кості (І. Нечуй-Левицький);
Се був високий, вродливий парубок з високим чолом, отіненим золотистими кучерями, з простим, мов із слонової кості виточеним носом (І. Франко);
Бісова Улька, ноги як виточені і пошкрябані соломою, мабуть, у полі пошкрябала (І. Микитенко);
Трапляється така краса, що одразу скажуть – “яка мила”, а потім уже “красива”, бо це якась людяна рідна краса, в присутності якої легше дихати. Це одразу відчуває Марія і дружньо потискує немов виточену білу ручку (О. Іваненко);
Античний, мов виточений із слонової кістки, профіль.
ВИ́ТОЧЕНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до ви́точити².
Кров була виточена вся. Доктор Гальванеску був мертвий (Ю. Смолич);
* У порівн. Їм бракувало хліба, пшона, олiї, зуживалось останнє дрантя одягу, гомiнкий, порожнiй, як виточене барило, шлунок глушив їм думку, .. але сонця їм не бракувало (Б. Антоненко-Давидович);
// ви́точено, безос. пред.
– Цьому добродієві кров виточено всього кілька днів тому (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)