виточений

ви́точений

I -а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до виточити I.

2》 прикм. Який має досконалу форму, витончені лінії.

II -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до виточити II.

Значення в інших словниках

1. виточений — ви́точений 1 дієприкметник виготовлений на верстаті ви́точений 2 дієприкметник виціджений  Орфографічний словник української мови
2. виточений — ВИ́ТОЧЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́точити¹. В ярмаркові дні до канатів і гаків [гойдалки] чіплялося два збиті з дощок човни з виточеними жіночими погруддями на носах (Ю.  Словник української мови у 20 томах
3. виточений — як (мов, ні́би і т. ін.) ви́точений. Який має правильну, досконалу форму або витончені лінії; стрункий. Уся (дівчина) — як виточена, а довга коса, чорна, як гадюка, так і обвивається круг тонкого стану (М.  Фразеологічний словник української мови
4. виточений — ВИ́ТОНЧЕНИЙ (перев. про тіло та його частини — приємний на вигляд завдяки гарно, чітко окресленим рисам, завершеній формі), ДОСКОНА́ЛИЙ, ТЕНДІ́ТНИЙ, НІ́ЖНИЙ, ТОНКИ́Й, ДЕЛІКА́ТНИЙ, ВИ́ТОЧЕНИЙ, ТОЧЕ́НИЙ (з чіткими контурами).  Словник синонімів української мови
5. виточений — Ви́точений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. виточений — ВИ́ТОЧЕНИЙ¹, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́точити¹. Іван привітно махнув кепкою своєму напарнику, що вже помітив його, і весело показав очима на гору виточених за ніч деталей (Кучер, Трудна любов, 1960, 394)...  Словник української мови в 11 томах