витівати
ВИТІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ТІЯТИ, ію, ієш, док., що і без прям. дод.
Вигадувати що-небудь, робити щось незвичайне.
– То вона тілько таку ману пуска та витіва і грамоти, і школу (Панас Мирний);
Обраний і визнаний [письменник], міг тепер клеїти дурня, .. витівати різні непристойності – завжди знаходились люди, що приймали це за оригінальність письменницьку (Б. Антоненко-Давидович);
Брався [Юра] за найважчі справи і навіть витівав неймовірні речі (В. Козаченко);
// Вигадувати різні витівки (у 2 знач.), жартувати, пустувати.
Вперше Юхимині перехотілося дуріти, як завжди вона витівала з парубками (Ю. Яновський);
– На шостий день після операції сто грам [грамів] уже забажав і молодиця, каже, приснилася. Ох, Дудка, сміх один! Як почне витівати, вся палата регоче, аж шви на хлопцях тріскаються! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)