вихвалення
ВИ́ХВАЛЕННЯ, я, с.
Дія за знач. ви́хвалити і ви́хвалитися.
Він закінчив свою полум'яну промову черговим вихваленням “нашої улюбленої і дорогої, доброї та ласкавої іменинниці” (із журн.);
– Не вважайте за вихвалення, але в нас усі відповідально ставляться до роботи (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)