вихватка
ВИ́ХВАТКА, и, ж., розм.
Несподіваний різкий виступ (у 4 знач.), недоброзичлива або ворожа дія проти кого-небудь.
Не відчувала [Любов Прохорівна] себе якось зачепленою тими вихватками злого Преображенського (Іван Ле);
Флорина зааплодувала й розрядила напруження, викликане недоречною Михайловою вихваткою про оплату (С. Чорнобривець);
Ризикуючи наразитися на якусь вихватку, він повернувся обличчям до гостей і мовчки став перед ними (О. Полторацький);
// Учинок, що виходить за межі узвичаєних норм поведінки; витівка.
І все ж... Не було ні одної хуліганської вихватки Жолудя, над якою не витав би дух Сашки Інтелігента (І. Микитенко);
// Жарт, вигадка.
І Майбородиха, і Галецька трошки якось повеселішали од тієї дурненької вихватки й розбалакались (І. Нечуй-Левицький);
Рідкодуб і Карась разом з усіма реготали з вихватки хитрого Христича... (І. Кириленко).
Словник української мови (СУМ-20)