вихрування

ВИХРУВА́ННЯ, я, с., рідко.

Дія за знач. вихрува́ти.

Наче широке, глухими рябіючи брижами, море, В передчутті гомінкого бурхливих вітрів вихрування, Ще ні туди ні сюди не спрямовує хвилі своєї .. – Так і старець .. у серці своєму вагався Поміж двох рішень (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).

Значення в інших словниках

1. вихрування — -я, діал. Буйство.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. вихрування — Вихрува́ння, -ня с. Буйство, буянство. К. ПС. 134.  Словник української мови Грінченка