вичитаний

ВИ́ЧИТАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ви́читати 1–3, 6.

Перед її уявою поставали дуже зворушливі сцени, вичитані переважно з повістей (Н. Кобринська);

Чернишеві пригадались вичитані в дитинстві фантазії про далеке майбутнє (О. Гончар);

Саня тихенько розмовляла з Комашком за вичитані недавно погляди (І. Нечуй-Левицький);

// ви́читано, безос. пред.

– Треба якось жити. – Нiби з моїх думок вичитано (Р. Андріяшик).

Значення в інших словниках

1. вичитаний — ви́читаний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вичитаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вичитати 2), 4). || вичитано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вичитаний — ВИ́ЧИТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́читати 2, 4. Перед її уявою поставали дуже зворушливі сцени, вичитані переважно з повістей (Кобр., Вибр., 1954, 101); Чернишеві пригадались вичитані в дитинстві фантазії про далеке майбутнє (Гончар, І, 1954, 112).  Словник української мови в 11 томах
4. вичитаний — Ви́читаний, -а, -е Зачитанный. А книжку як розгорнув, — дивлюсь — «Кобзарь», та вже дуже вичитаний. О. 1861. VII. 6.  Словник української мови Грінченка