вичитаний

ВИ́ЧИТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́читати 2, 4.

Перед її уявою поставали дуже зворушливі сцени, вичитані переважно з повістей (Кобр., Вибр., 1954, 101);

Чернишеві пригадались вичитані в дитинстві фантазії про далеке майбутнє (Гончар, І, 1954, 112).

Значення в інших словниках

1. вичитаний — ви́читаний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вичитаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вичитати 2), 4). || вичитано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вичитаний — ВИ́ЧИТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́читати 1–3, 6. Перед її уявою поставали дуже зворушливі сцени, вичитані переважно з повістей (Н. Кобринська); Чернишеві пригадались вичитані в дитинстві фантазії про далеке майбутнє (О.  Словник української мови у 20 томах
4. вичитаний — Ви́читаний, -а, -е Зачитанный. А книжку як розгорнув, — дивлюсь — «Кобзарь», та вже дуже вичитаний. О. 1861. VII. 6.  Словник української мови Грінченка