вишкільник
ВИШКІ́ЛЬНИК, а, ч.
1. Особа, яка проводить вишкіл; інструктор.
Під час змагань за незалежність фінляндці виявилися дуже цінними як інструктори-вишкільники і провідники-командири Фінляндської національної армії (з наук. літ.).
2. Той, кого вишколюють.
Усі вишкільники тільки перед двома тижнями перший раз узяли зброю в руки (із журн.);
Юні серця вишкільників хвилювалися і вже вбирали в себе увесь жах правдивого бою (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)