виїжджувати
ВИЇ́ЖДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЇЗДИТИ, їжджу, їздиш, док.
1. кого. Привчати коня до їзди, ходити в упряжі або під сідлом; об'їжджати.
Він [дідусь] зараз на манежі Смерча виїжджує (А. Шиян).
2. тільки док., що. Об'їздити що-небудь; їздячи, побувати скрізь, у якомусь місці, районі, країні і т. ін.
– Усі нишпорки, усі глухі кутки виїздили та виходили, – немає, нігде немає! (Панас Мирний);
Шофером Антон Зайченко виїздив на автомобілі всю Польщу, від кордону до кордону (Т. Масенко).
3. тільки док., що. Їздячи куди-небудь, добути собі щось.
– Ну, а ви що виїздили? – Нічого (А. Головко);
– Як, діду, їздилось до столиці?.. Виїздив щось? (М. Стельмах).
4. що. Їздячи, робити, вкочувати (дорогу).
Проїздили обози й виїздили на свіжому неглибокому снігу нову дорогу (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)