виїжджувати

ВИЇ́ЖДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЇЗДИТИ, їжджу, їздиш, док.

1. кого. Привчати коня до їзди, ходити в упряжі або під сідлом; об'їжджати.

Він [дідусь] зараз на манежі Смерча виїжджує (А. Шиян).

2. тільки док., що. Об'їздити що-небудь; їздячи, побувати скрізь, у якомусь місці, районі, країні і т. ін.

– Усі нишпорки, усі глухі кутки виїздили та виходили, – немає, нігде немає! (Панас Мирний);

Шофером Антон Зайченко виїздив на автомобілі всю Польщу, від кордону до кордону (Т. Масенко).

3. тільки док., що. Їздячи куди-небудь, добути собі щось.

– Ну, а ви що виїздили? – Нічого (А. Головко);

– Як, діду, їздилось до столиці?.. Виїздив щось? (М. Стельмах).

4. що. Їздячи, робити, вкочувати (дорогу).

Проїздили обози й виїздили на свіжому неглибокому снігу нову дорогу (Л. Смілянський).