влучення

ВЛУ́ЧЕННЯ (УЛУ́ЧЕННЯ), я, с.

Дія за знач. влу́чити 1.

Богдан зробив майже неможливе. Він збив із своєї зенітки рукав [повітряна мішень у вигляді рукава] на такій висоті, на якій прямі влучення не передбачаються (Р. Іваничук);

Здебільшого блискавка влучає в одиноке дерево, найчастіше – в дуб. На нього припадає більше половини всіх влучень, на тополю – в два рази менше (з газ.).

Значення в інших словниках

1. влучення — влу́чення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. влучення — (улучення), -я, с. Дія за знач. влучити (улучити) 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. влучення — ВЛУ́ЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. влу́чити 1.  Словник української мови в 11 томах