влучений

ВЛУ́ЧЕНИЙ (УЛУ́ЧЕНИЙ), а, е.

Дієпр. пас. до влу́чити 1.

Комаров пробіг ще кілька десятків кроків і клякнув до мерзлої землі, влучений під саму лопатку (У. Самчук);

Впав перед Романом якийсь боєць, влучений розривною кулею в голову (О. Гончар);

// влу́чено, безос. пред.

Влучено звірика, коли вибігав з нори, влучено з недостатньою силою, тому, приглушений на мить, знов підплигнув і побіг шукати вільного сховища (В. Барка).

Значення в інших словниках

1. влучений — влу́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. влучений — (улучений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до влучити (улучити) 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. влучений — ВЛУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до влу́чити 1. Впав перед Романом якийсь боєць, влучений розривною кулею в голову (Гончар, III, 1959, 140).  Словник української мови в 11 томах