влучений
ВЛУ́ЧЕНИЙ (УЛУ́ЧЕНИЙ), а, е.
Дієпр. пас. до влу́чити 1.
Комаров пробіг ще кілька десятків кроків і клякнув до мерзлої землі, влучений під саму лопатку (У. Самчук);
Впав перед Романом якийсь боєць, влучений розривною кулею в голову (О. Гончар);
// влу́чено, безос. пред.
Влучено звірика, коли вибігав з нори, влучено з недостатньою силою, тому, приглушений на мить, знов підплигнув і побіг шукати вільного сховища (В. Барка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- влучений — влу́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- влучений — (улучений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до влучити (улучити) 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- влучений — ВЛУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до влу́чити 1. Впав перед Романом якийсь боєць, влучений розривною кулею в голову (Гончар, III, 1959, 140). Словник української мови в 11 томах