влучений
ВЛУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до влу́чити 1.
Впав перед Романом якийсь боєць, влучений розривною кулею в голову (Гончар, III, 1959, 140).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- влучений — влу́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- влучений — (улучений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до влучити (улучити) 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- влучений — ВЛУ́ЧЕНИЙ (УЛУ́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до влу́чити 1. Комаров пробіг ще кілька десятків кроків і клякнув до мерзлої землі, влучений під саму лопатку (У. Самчук); Впав перед Романом якийсь боєць, влучений розривною кулею в голову (О. Словник української мови у 20 томах