влучений

ВЛУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до влу́чити 1.

Впав перед Романом якийсь боєць, влучений розривною кулею в голову (Гончар, III, 1959, 140).

Значення в інших словниках

1. влучений — влу́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. влучений — (улучений), -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до влучити (улучити) 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. влучений — ВЛУ́ЧЕНИЙ (УЛУ́ЧЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. до влу́чити 1. Комаров пробіг ще кілька десятків кроків і клякнув до мерзлої землі, влучений під саму лопатку (У. Самчук); Впав перед Романом якийсь боєць, влучений розривною кулею в голову (О.  Словник української мови у 20 томах