влучення —
влу́чення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
влучення —
(улучення), -я, с. Дія за знач. влучити (улучити) 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
влучення —
ВЛУ́ЧЕННЯ (УЛУ́ЧЕННЯ), я, с. Дія за знач. влу́чити 1. Богдан зробив майже неможливе. Він збив із своєї зенітки рукав [повітряна мішень у вигляді рукава] на такій висоті, на якій прямі влучення не передбачаються (Р.
Словник української мови у 20 томах