влучність
ВЛУ́ЧНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до влу́чний.
Кидається воїн вперед з удесятеро більшою снагою, й тоді особливої влучності набувають його удари по ворогові (О. Довженко);
Кожен прагнув повторити влучність ротмістра (Д. Білий);
Хіба не віє гумором, сонцебризним сміхом і разом з тим влучністю характеристик від таких козацьких наймень: Тишко Наливайченко, Трохим Міняйленко, Іван Привезюн, Павло Безштанько, Петро Сало, Васько Сметана? (з наук. літ.);
Саме фразеологізмам притаманні влучність характеристики, відчутна оцінна функція (з наук.-попул. літ.);
Точність стилю, влучність сценічного малюнку ролі – необхідна умова для співачки (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)