вовкувато
ВОВКУВА́ТО.
Присл. до вовкува́тий.
Я ж з першого дня дивився на мачуху вовкувато й через неї не держався дому (Б. Антоненко-Давидович);
Марина вовкувато поглядала то на неї, то на брата (Ю. Смолич);
– Хто їх [німців] кликав? Вони самі прийшли, – промовив Гелда, вовкувато озираючись (І. Багмут).
Словник української мови (СУМ-20)