вовкувато

ВОВКУВА́ТО. Присл. до вовкува́тий.

Марина вовкувато поглядала то на неї, то на брата (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 146);

— Хто їх [німців] кликав? Вони самі прийшли, — промовив Гелда, вовкувата озираючись (Багмут, Опов., 1959, 18).

Значення в інших словниках

1. вовкувато — вовкува́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. вовкувато — Присл. до вовкуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вовкувато — ВОВКУВА́ТО. Присл. до вовкува́тий. Я ж з першого дня дивився на мачуху вовкувато й через неї не держався дому (Б. Антоненко-Давидович); Марина вовкувато поглядала то на неї, то на брата (Ю. Смолич); – Хто їх [німців] кликав? Вони самі прийшли, – промовив Гелда, вовкувато озираючись (І. Багмут).  Словник української мови у 20 томах