вовкун

ВОВКУ́Н, а́, ч., міф.

Вовкулака (у 2 знач.).

Теща зробила зятя вовкуном (Сл. Гр.);

Може, образ антилюдини нам дати тут? Упиря-вервольфа, вовкуна, що засів у сталевому бункерi? Але нi, не станем псувати плiвку на це! (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. вовкун — вовку́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вовкун — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
3. вовкун — ПЕРЕ́ВЕРТЕНЬ (за марновірними уявленнями — нечиста сила, що набрала вигляду якоїсь істоти або предмета); ВОВКУЛА́К, ВОВКУЛА́КА, ВОВКУ́Н (у вовчій подобі). Коли б на Євгеновому місці була баба Бабариха, вона б, без сумніву, вирішила, що..  Словник синонімів української мови
4. вовкун — Вовкун, -на м. = вовкулака. Теща зробила зятя вовкуном. МУЕ. ІІІ. 54.  Словник української мови Грінченка