вовтузіння
ВОВТУ́ЗІННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. вовту́зитися.
За стіною чинбарні знову загупало кілька ніг, зчинилося якесь вовтузіння (В. Малик);
Учитель, певно почувши підозріле вовтузіння за вікном, підвів голову (Ю. Збанацький);
На возі хтось закашлявся, прокинувся, почулося якесь вовтузіння (Ю. Мушкетик);
Вовтузіння з трупом, липкі його руки, трупний сморід – все це скінчилось тим, що Духновичеві стало погано (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)