вовцюган
ВОВЦЮГА́Н, а, ч., зневажл.
Те саме, що вовцю́га.
– А щоб тобі добра не було, проклятий вовцюгане! (з казки);
Вовцюган клацає за кущем зубами (О. Донченко);
* У порівн. Опівночі Єндриховський, як вовцюган, із загоном шуцманів ввійшов і засів у порожньому маєтку Бобрикова.., поставив на брамі кулемет і виставив пости (Б. Харчук);
Лихий вітер гуде, виє, як голодний вовцюган (С. Черкасенко).
Словник української мови (СУМ-20)