1. Словник української мови у 20 томах

вовцюган

ВОВЦЮГА́Н, а, ч., зневажл.

Те саме, що вовцю́га.

– А щоб тобі добра не було, проклятий вовцюгане! (з казки);

Вовцюган клацає за кущем зубами (О. Донченко);

* У порівн. Опівночі Єндриховський, як вовцюган, із загоном шуцманів ввійшов і засів у порожньому маєтку Бобрикова.., поставив на брамі кулемет і виставив пости (Б. Харчук);

Лихий вітер гуде, виє, як голодний вовцюган (С. Черкасенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вовцюган — вовцюга́н іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. вовцюган — -а, ч., зневажл. Те саме, що вовцюга. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вовцюган — див. вовк; жорстокий Словник синонімів Вусика
  4. вовцюган — ВОВЦЮГА́Н, а, ч., зневажл. Те саме, що вовцю́га. — А щоб тобі добра не було, проклятий вовцюгане! (Укр.. казки, 1951, 29); Вовцюган клацає за кущем зубами (Донч., V, 1957, 74). Словник української мови в 11 томах
  5. вовцюган — Вовцюган, -на м. = вовцюга. Желех. Словник української мови Грінченка