вогнегасник
ВОГНЕГА́СНИК, а, ч.
Апарат для гасіння пожежі хімічними засобами.
– Дайте розпорядження підготувати помпи, вогнегасники і шлюпки для спуску на допомогу потопаючим (М. Трублаїні);
При посадці горітиме гума на колесах літака, з них полум'я збиватимуть вогнегасниками... (О. Гончар);
Стрибало [червоне око відеокамери] коридором, наче снайперський “зайчик”, на мить вихоплюючи з місячного туману поодинокі предмети: всілякі вази, тумби і чомусь вогнегасники, яких тут раніше не було (Ю. Андрухович);
Всюди стоять щити з агітацією, на стінах висять вогнегасники (С. Жадан);
Ми мали взяти .. купу різного потрібного в поході приладдя: починаючи м'ясорубкою й пінним вогнегасником, закінчуючи п'ятикілограмовими чавунними гантелями і дворучною пилою (Л. Дереш).
Словник української мови (СУМ-20)