вогнеликий
ВОГНЕЛИ́КИЙ, а, е, поет.
Подібний до вогню.
У вибухах огнеликих здригається тіло гори (Л. Первомайський);
Коли серпанок опліта світання І сонце встане огнелике, Ні слова більше про кохання... (Л. Забашта);
* Образно. Пристою коло тебе і візьму Ту вогнелику пам'ять незабуту: Переведу на слово, на тасьму, На руку ту, що нас веде за руку (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)