вогнемет
ВОГНЕМЕ́Т, а, ч.
Зброя для метання, викидання запаленої горючої речовини на кого-, що-небудь.
Видніються змащені стволи мінометів і вогнеметів (В. Кучер);
– Я вам дам вогнемета. Це дуже проста штука. Ми з дочкою підемо попереду, а ви прикриєте наші спини (Ю. Винничук);
* У порівн. За добу поруділи [лісосмуги], пужнуло на них, наче з вогнемета! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)