вогнепальний
ВОГНЕПА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Пристосований для стрільби за допомогою пороху або інших вибухових речовин.
Ось ця четвірка [банда] й ходила по хатах, вимагаючи вогнепальну і холодну зброю (Григорій Тютюнник);
У злочинців вилучено дванадцять одиниць вогнепальної зброї (з газ.);
За допомогою технічних засобів митники встановили, що вогнепальні причандалля заховали в корпусі системного блока комп'ютера (з газ.).
2. Заподіяний кулею, осколком снаряда і т. ін. (про рани).
Вогнепальних ран на їхніх тілах поки що не знаходили (М. Білкун);
Розрізняють рани різані, колоті, забиті, рвані, вогнепальні (з наук. літ.);
Вогнепальна травма.
Словник української мови (СУМ-20)