вогнепальний
ВОГНЕПА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Пристосований для стрільби з допомогою пороху або інших вибухових речовин.
Для епохи дикунства лук і стріла були тим самим, чим став залізний меч для варварства і вогнепальна зброя для цивілізації, — вирішальною зброєю (Енгельс, Походж. сім’ї.., 1948, 22);
Ось ця четвірка [банда] й ходила по хатах, вимагаючи вогнепальну і холодну зброю (Тют., Вир, 1964, 393).
2. Заподіяний кулею, осколком снаряда тощо (про рани).
Розрізняють рани різані, колоті, забиті, рвані, вогнепальні (Лікар. експертиза.., 1958, 70).
Словник української мови (СУМ-11)