вогнепоклонник
ВОГНЕПОКЛО́ННИК, а, ч., рел. Людина, що поклоняється вогню як божеству.
Була це звичайна нафта, здобута у Закавказзі і відома з давніх-давен перським вогнепоклонникам (Тулуб, Людолови, II, 1957, 71).
Словник української мови (СУМ-11)