вогнепоклонник —
огнепоклонник, -а, ч. Той, хто сповідує вогнепоклонство.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вогнепоклонник —
ВОГНЕПОКЛО́ННИК, а, ч., рел. Той, хто поклоняється вогню як божеству. Була це звичайна нафта, здобута у Закавказзі і відома з давніх-давен перським вогнепоклонникам (З. Тулуб); В Ірані збереглася невелика кількість вогнепоклонників (з наук. літ.
Словник української мови у 20 томах
вогнепоклонник —
ВОГНЕПОКЛО́ННИК, а, ч., рел. Людина, що поклоняється вогню як божеству. Була це звичайна нафта, здобута у Закавказзі і відома з давніх-давен перським вогнепоклонникам (Тулуб, Людолови, II, 1957, 71).
Словник української мови в 11 томах