вогнестійкий
ВОГНЕСТІЙКИ́Й, а́, е́.
Який не піддається дії вогню; здатний витримати високу температуру.
Покриття ізоляції вільної поверхні каналу вогнестійкими фарбами обмежує розповсюдження полум'я (з наук. літ.);
Вогнестійка завіса відділяє сцену від залу глядачів (із журн.);
Цемент, з'єднаний з азбестом, набуває нових чудових властивостей. Вироби з нього міцні, вологонепроникні, вогнестійкі (з газ.);
Вогнестійка цегла.
Словник української мови (СУМ-20)