возвеличувати

ВОЗВЕЛИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВОЗВЕЛИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що, ц.-с., уроч.

Робити величним кого-, що-небудь; звеличувати, прославляти.

Вадим насилу стримував свій гнів. Те, що Товстань возвеличував чужого володаря і принижував свого, ображало його лицарське почуття (Б. Лепкий);

– Нас вчили в школі, що Людина – це... Ви ж знаєте, як у Горького. – А хто вчив – люди. Самi себе возвеличуємо (О. Гончар);

Рідна мова – найкоштовніший скарб, найцінніший набуток і наймогутніший оберіг. Вона возвеличує людину, рятує її від духовної глухоти (з наук. літ.);

Возвеличу Малих отих рабів німих! (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. возвеличувати — возвели́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. возвеличувати — див. возвеличити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. возвеличувати — Вивеличувати, вивеличити, повивеличувати, звеличувати, звеличити, позвеличувати, вибільшувати, вибільшити, повибільшувати, збільшувати, збільшити, позбільшувати, побільшувати, перебільшувати, перебільшити, поперебільшувати, славити, виславлювати...  Словник чужослів Павло Штепа
4. возвеличувати — див. хвалити  Словник синонімів Вусика
5. возвеличувати — ПРОСЛАВЛЯ́ТИ кого (створювати популярність, славу комусь, чомусь, перев. описуючи в художньому творі, в пісні тощо), СЛА́ВИТИ, ЗВЕЛИ́ЧУВАТИ, ВЕЛИЧА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ХВАЛИТИ рідше, УСЛАВЛЯ́ТИ (ВСЛАВЛЯ́ТИ) уроч., УСЛА́ВЛЮВАТИ (ВСЛА́ВЛЮВАТИ) уроч.  Словник синонімів української мови
6. возвеличувати — ВОЗВЕЛИ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВОЗВЕЛИ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., ц.-с., уроч. Прославляти. Поетеса [Леся Українка] возвеличувала найпрогресивніші ідеї людства — ідеї марксизму (Укр. літ., 9, 1957, 22); Возвеличу Малих отих рабів німих! (Шевч., II, 1953, 289).  Словник української мови в 11 томах