вокальний

ВОКА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Стос. до співу, признач. для співу; співочий.

Вокальне, драматичне й хореографічне мистецтво українських кріпосних артистів відзначалося великою майстерністю (з наук. літ.);

Тибетський вокальний стиль не має аналогів. Техніка створення звуків дуже складна (з наук.-попул. літ.);

Ми підносили тости, ми виголошували промови, .. опісля все перейшло на вокальну частину церемонії і наші горді, буйні, степові і гірські пісні розлягалися широко над затокою (У. Самчук);

Великий внесок у вокальну Шевченкіану зробив український композитор В. Заремба (з газ.).

2. лінгв. Стос. до вокалізму.

За приклад такої асиміляції в царині голосних може бути вокальна гармонія – уподібнювання голосних звуків сусідніх складів (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. вокальний — вока́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вокальний — -а, -е. 1》 Стос. до співу, признач. для співу; співочий. 2》 лінгв. Стос. до вокалізму. Вокальна музика — музика для голосу (солістів чи хору) з інструментальним супроводом або без нього.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вокальний — Голосовий, співний, співальний  Словник чужослів Павло Штепа
4. вокальний — Вока́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. вокальний — ВОКА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Стос. до співу, Признач. для співу; співочий. Вокальне, драматичне й хореографічне мистецтво українських кріпосних артистів відзначалося великою майстерністю (Укр. клас.  Словник української мови в 11 томах