вокзал
ВОКЗА́Л, у, ч.
1. Залізнична станція.
На вокзалі вони потрапили у вир тисячної юрби, що брала з бою місця, й останні хвилини Чайчиного подвійного існування розвіяла метушня тогочасної химерної “посадки” у вагони (Д. Бузько);
Велетенські юрбища заклопотаних і ніби переляканих, злиденних людей виливалися з усіх отворів присадкуватого вокзалу й чимдуж бігли в усі боки, поспішали (І. Багряний);
Приїхали вдосвіта; вокзал – завіяна цегла і залізо, серед яких в'ється дим від паровозів і пара (В. Барка);
// Будинок залізничної станції.
Величезне кругле пташине око .. поблискувало на фронтонi вокзалу на тому мiсцi, де мав висiти годинник (О. Гончар);
Постояв [Марко] хвилинку і вже хотів повертати назад, але цікавість перемогла, і він одчинив важкі двері вокзалу (К. Гриб).
2. Комплекс споруд для обслуговування пасажирів на станціях шляхів сполучення, керування рухом транспорту і розміщення службового персоналу.
Я пiшов на вокзал. Тупики захаращенi вагонами.., поїзд раз на добу вiдходив до Дрогобича (Р. Андріяшик);
Історичні Потьомкінські сходи ведуть до морського вокзалу Одеси (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)