воловий
ВО́ЛОВИЙ, а, е, рідко.
Прикм. до во́ло.
У вогнищах волової ендемії застосовують малі дози йоду (з наук.-попул. літ.).
ВОЛО́ВИЙ, а, е.
1. Те саме, що воля́чий 1.
В сінях у .. котлі варили [столяри] карук із волових жил (І. Франко);
На срібних мисках лежали гори м'яса: волового, дичини, зі смаженими рябчиками, осетриною і щуками (Б. Лепкий);
Часто допомагав йому [Агапіту] місяць, бо заглядав до віконця, затягнутого воловим пухирем, і проціджувався крізь той пухир блідим, каламутним світлом (Валерій Шевчук);
* У порівн. Тихцем пробралися мiж кущами до плеса. Кругле, як волове око, .. iнтимне якесь. Багрянцеве листя нападало з кущiв на воду й незрушно лежить (О. Гончар);
// Пригот. з м'яса вола.
Волова печеня могла б його ослаблений організм відразу вбити (І. Франко);
// Вигот. з жил, шкіри вола.
Той Прометея нащадок, дотепний до струн найдорожчих, руки до крові скалічить об струни незграйні волові (Леся Українка);
Досвідчений [Гектор] в битвах, Плечі широкі надійно щитом закривши воловим, Пильно до посвисту стріл і до гулу списів прислухався (Борис Тен, пер. з тв. Гомера.);
// Одержаний із жиру вола.
Кажи до Ізраїлевих синів, говорячи: жодного лою волового, ані овечого, ані козиного не будете їсти (Біблія. Пер. І. Огієнка).
2. Який складається з волів.
Пустивши коні тюпака, Дикун майже на верству відірвався від волового обозу (С. Добровольський);
Волове стадо;
// У який впрягають волів.
Повалили гайдамаки, Аж стогне діброва, Не повезли, а на плечах Чумацькі волові Несуть вози (Т. Шевченко).
3. перен. Те саме, що воля́чий 4–5.
У нього міцні руки і волові жили (Я. Качура);
За хист натхненний і за труд воловий, що кожен з вас ним юність надривав, йому – червоний, а тобі – ліловий оцей ось плащ синьйор подарував (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)