воловик
ВОЛОВИ́К, а́, ч.
1. Той, хто доглядає або пасе воли.
Вони простували на гору. То був коваль Денис та воловик Федір (Панас Мирний);
Воловик пригнав худобу. Вона [Одарка], як крізь сон, одлучила дві пари сірих, запрягла у плуг (Л. Яновська).
2. Дворічна трав'яниста рослина родини шорстколистих зі стеблом заввишки 30–90 см і фіолетово-синіми квітками.
Воловик італійський поширений у країнах Середземного моря, в Азії (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)