воловик
ВОЛОВИ́К, а, ч.
1. Той, хто доглядає або пасе воли.
Вони простували на гору. То був коваль Денис та воловик Федір (Мирний, IV, 1955, 201);
Воловик пригнав худобу. Вона [Одарка], як крізь сон, одлучила дві пари сірих, запрягла у плуг (Л. Янов., І, 1959, 421).
2. (Anchusa L.) Трав’яниста рослина родини шорстколистих.
Воловик лікарський.
Словник української мови (СУМ-11)