воловий

ВО́ЛОВИЙ, а, е. Прикм. до во́ло.

ВОЛО́ВИЙ, а, е.

1. Прикм. до віл.

Він стільки пісень знає, що й на воловій шкурі не списав би (Номис, 1864, № 12437);

В сінях у .. котлі варили [столярі] карук із волових жил (Фр., IV, 1950, 209);

// Який складається з волів.

Пустивши коні тюпака [тюпцем], Дикун майже на верству відірвався від волового обозу (Добр., Очак. розмир, 1965, 280);

Волове стадо;

// У якого впрягають волів.

Повалили гайдамаки, Аж стогне діброва, Не повезли, а на плечах Чумацькі волові Несуть вози (Шевч., І, 1951, 105);

Воловий плуг;

// Пригот. з м’яса вола.

Волова печеня могла б його ослаблений організм відразу вбити (Фр., II, 1950, 329);

// Вигот. з жил вола.

Той Прометея нащадок, дотепний до струн найдорожчих, руки до крові скалічить об струни незграйні волові (Л. Укр., І, 1951, 190).

2. перен. Надзвичайно міцний, сильний.

У нього міцні руки і волові жили (Кач., II, 1958, 11).

◊ Воло́ве о́ко (очко):

а) найменший розміром співочий птах, який водиться на Україні.

Навіть не віриться, що така красива, сильна пісня виходить з грудей однієї з найменших пташок нашої фауни — волового очка (Веч. Київ, 8.ІІІ 1958, 4);

б) (Aster Amellus) польова айстра.

Словник української мови (СУМ-11)