воловник

ВОЛО́ВНИК, а, ч.

1. Те саме, що воло́вня.

Прокидаються помалу і Василеві батьки. Вони обоє працюють на постійній: батько на воловнику, мати біля корів – зморюються щодня, важко вставати (Григір Тютюнник).

2. Те саме, що волові́д 2.

Люди уже почали нервувати. Вирушати час, а тут... А тут Свирид Ремез, який повинен був очолити воловників, ніби крізь землю провалився (Микита Чернявський).

Значення в інших словниках

1. воловник — воло́вник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. воловник — -а, ч. Те саме, що воловня.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. воловник — ВОЛО́ВНЯ (будівля для утримання волів), ВОЛО́ВНИК. Тепер землянки були майже непомітні за кошарами, воловнею та іншими господарськими будівлями (О. Гончар); Підпал воловника обурив не тільки актив, але й переважну більшість колгоспників (Є. Кротевич).  Словник синонімів української мови
4. воловник — ВОЛО́ВНИК, а, ч. Те саме, що воло́вня. Підпал воловника обурив не тільки актив, але й переважну більшість колгоспників (Крот., Сини.., 1948, 198).  Словник української мови в 11 томах